Один був радісний голос хафлінга, а інший гуркотів, як осип, сповзає по гірському схилі. Трохи пізніше з &8209; за повороту показався Реджіс, що їхав на плечі у велетня, обидва вони співали і сміялися на ходу. - Привіт, - весело вигукнув хафлінг, зупинивши велетня біля компанії друзів. Він зауважив, що Дзірт тримає руки на держаках шабель, хоч і не виймає їх з піхов (але дроу був такий спритний, що це нічого не значило), Бренор міцніше схопив свій бойову сокиру, Кетті &8209; бри тягнеться до цибулі, а Вульфгар, що тримав в руках Ікло Захисника, вже готовий, здавалося, кинутися на них.

- Це Джангер, - повідомив Реджіс. - Він з тими не був - говорить, навіть не знає їх. До того ж він кмітливий. Джангер підняв руку, щоб підхопити Реджіс, і вклонився приголомшеним друзям.

- Взагалі &8209; то Джангер навіть не спускається до дороги, він зовсім не залишає гори, - вів далі Реджіс-Каже, його не хвилюють справи людей і дворфов. - Це він так тобі сказав, да? - З сумнівом запитав Бренор. Реджіс кивнув, широко посміхаючись. - І я йому вірю, - сказав він, помахуючи рубіновою підвіскою, чия гіпнотична влада була добре відома друзям. - Це нічого не змінює, - гримнув Бренор і глянув на Дзірта, ніби чекаючи, що той зараз кинеться в бій.

Велетень є велетень, як не крути, а для дворфа будь-який гігант здавався набагато привабливіше, коли валявся на землі з сокирою, глибоко засіли в потилиці. - Джангер не вбивця, - твердо сказав Реджіс. - Я тільки гоблінів, - з посмішкою сказав велетень. - І гігантів з пагорбів. Ну і, звичайно, орків, хто ж пройде повз цих тварюк? Дворф, почувши його правильну мову і перелік ворогів, дивився на нього вилупив очі.

- А ще єті, - додав Бренор. - Про йєті не забудь. - Ні, єті - ні, - відповів Джангер. - Я не вбиваю йєті. Бренор знову нахмурився.

- До чого, вони ж такі смердючі, їх навіть їсти не можна, - пояснив гігант. - Я їх не вбиваю, я їх приручають. - Ти - що? - Не зрозумів Бренор.

- Приручають їх, - пояснив Джангер. - Ви ж приручает собак або коней. Так, у мене хороші працівники &8209; йєті там, в печері в горах. Бренор здивовано подивився на Дзірта, але дроу, як і дворф, не знав що й думати і тільки повів плечима. - Ми вже й так втратили багато часу, - втрутилася Кетті &8209; бри.

- Камлейн з супутниками будуть на середині шляху, коли ми їх наженемо. Прощайся зі своїм другом, Реджіс, і рушимо в дорогу. Реджіс захитав головою. - Джангер зазвичай не спускається з гір, - сказав він. - Але заради мене спуститься. - Тоді мені більше не доведеться тебе тягнути, - буркнув Вульфгар, відходячи геть. - І то добре. - А ти й так не зобов’язаний його тягати, - зауважив Бренор і подивився на Реджіс.