- А сам &8209; то ти що? - Закричав Бренор, підскочив до Дзірту. - Про що ти думав, ідучи в ніч і ні слова не сказавши нікому з нас? Думав, все задоволення дістанеться тобі, ельф? Думав, що ні я, ні моя дівчинка не можемо вам допомогти? - Я не хотів турбувати вас заради такої незначної сутички, - незворушно відповів Дзірт, посміхнувшись самої щирою посмішкою.

- Я ж знав, що ми будемо битися вгорі в горах, де обстановка не найбільше підходить для коротконогі дворфов. Бренор мало не стукнув його - Дзірт бачив, як він весь аж затремтів. - Пф! - Бренор тільки махнув рукою і попрямував до виходу з маленької печери. - Завжди ти так, мерзенний ельф! Завжди вирушаєш один, розраховуючи розважитися поодинці.

Але по дорозі нас ще чекають пригоди, не сумнівайся! Так що молись, щоб ти побачив ворогів раніше за мене, а то я переконуючи їх усіх до того, як ти встигнеш вихопити свої тоненькі шаблі з піхов або викликати свою противну кішку! Якщо тільки їх не виявиться занадто багато, - продовжував він, вийшовши з печери, і голос його зазвучав глухо. - Тоді я залишу їх всіх тобі, поганий ельф! Вульфгар, не кажучи ні слова і не глянувши на Дзірта, вийшов слідом за дворфом, залишивши Кетті &8209; бри і Дзірта в печері.

Бренор продовжував бурчати, і дроу неголосно посміхався, але, глянувши на дівчину, зауважив, що їй анітрохи не смішно і вона теж відчуває себе ураженій. - За &8209; моєму, відмовка недостатньо вагома, - зауважила вона. - Я хотів, щоб ми з Вульфгаром були вдвох, - пояснив їй Дзірт. - Щоб він згадав інше життя - до того, як його спіткала біда. - А ти не подумав, що я і батько теж могли б допомогти, - спитала вона.